Відмовитися від поручительства навіть в умовах кризи неможливо. Багато позичальників, які втратили звичні джерела заробітку через кризу, зараз не в змозі платити за своїми зобов'язаннями. Розраховуватися за боргами за них будуть змушені поручителі, які несуть таку ж відповідальність по кредиту, як і позичальник, пише ua-banker.com.

Порука є одним з ефективних способів забезпечення виконання кредитних зобов'язань. Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором боржника відповідати за виконання останнім його зобов'язання повністю або частково.

Практично даний спосіб забезпечення кредитного зобов'язання полягає в залученні третьої особи - поручителя - до кредитного зобов'язанням, яке виникло між банком-кредитором і позичальником-боржником. На практиці, як правило, пошук поручителя покладається на боржника-позичальника. У більшості випадків між банком-кредитором і поручителем оформляється двосторонній договір поруки.

У цьому випадку боржник-позичальник не є фігурантом двосторонніх відносин. Разом з тим, не буде порушенням ситуація, коли оформляється і тристоронній договір: банк-кредитор - боржник-позичальник - поручитель. Але в будь-якому випадку договір поруки не може бути оформлений без відома боржника-позичальника.

Підставою виникнення поруки є договір. Одностороннє зобов'язання особи, у тому числі на користь банку, відповідати за нездатність боржника виконувати свої кредитні зобов'язання не може бути визнано підставою виникнення правовідносин поруки до тих пір, поки це зобов'язання не прийнято банком-кредитором, причому в тій же формі, що й саме зобов'язання. Так, письмовій формі зобов'язання повинна відповідати письмова відповідь банку-кредитора.

Не можуть мати ваги поручительства повідомлення та довідки про високу платоспроможність боржника, аудиторські висновки аналогічного змісту, рекомендації та інші документи і прийняті кредитором, але не встановлюють безпосередньо обов'язок відповідати за неспроможність боржника.

Обов'язки поручителя зводиться до його відповідальності перед кредитором боржника за виконання останнім свого зобов'язання. Тобто поручитель не вважається зобов'язаним виконати кредитне зобов'язання боржника. Він лише несе відповідальність у випадку, якщо кредитне зобов'язання виявиться невиконаним.

Договір поруки забезпечує тільки дійсне зобов'язання. Це означає, що на момент підписання договору поручительства вже має бути кредитне зобов'язання між банком-кредитором і позичальником-боржником. Залежність поручительства від долі основного зобов'язання означає, що без основного зобов'язання порука просто не може виникнути, а виникнувши, має з припиненням основного зобов'язання, наприклад, в силу недійсності або виконання, негайно припинитися. Таку особливість називають акцесорною або придаткового поручітельсва. Більш наочно це можна сформулювати так: зобов'язання, що виникає з поруки, є як би другий шар, накладений на перший (кредитний), або доповнення до іншого зобов'язанням (між банком-кредитором і позичальником-боржником). Це доповнення може виникнути одночасно або пізніше кредитного зобов'язання.

На практиці дуже часто виникає питання про крайній максимальний термін встановлення поруки. Прямої відповіді на це питання в Цивільному кодексі України немає. Судова практика переважно орієнтує, що це день, що передує дню настання обов'язку виконати основного зобов'язання. Ні в день настання обов'язку виконати зобов'язання, ні тим більше на наступний день поручительство за кредитним зобов'язанням вже не може бути встановлено. Це й зрозуміло, оскільки незалежно від долі основного зобов'язання - чи буде воно належним чином виконано або ні, не може бути досягнута мета поручительства: ним нічого буде забезпечувати. Згода третьої особи оплатити чий-небудь борг, отриманий кредитором після того, як настало зобов'язання цей борг платити, є прийняття на себе чужого боргу. А це вже не поручительство.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи оплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків кредитора, якщо інше не передбачено договором поруки. Це означає, що загальний розмір відповідальності поручителя може бути зменшений у порівнянні з обсягом відповідальності основного боржника, але ні в якому разі не збільшено.

Чинне законодавство передбачає презумпцію солідарної відповідальності поручителя і боржника перед кредитором. Тобто, якщо договором поруки не передбачено вид відповідальності поручителя і боржника, вони несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Разом з тим, вони мають право передбачити в договорі поруки та субсидіарну відповідальність поручителя. У цьому випадку солідарна відповідальність передбачає, що в разі невиконання основного зобов'язання кредитор має право вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково як від боржника, так і від поручителя, або одночасно від обох.

Якщо вимогу було пред'явлено в повному обсязі до поручителя, він зобов'язаний задовольнити її і тоді він стає кредитором по відношенню до боржника. Якщо вимогу було пред'явлено до поручителя та боржника одночасно, будь-хто з них може задовольнити її як в повному обсязі, так і в певній частині.

При субсидіарній відповідальності кредитор зобов'язаний спочатку висунути вимогу до боржника. І лише у випадку, якщо він її не задовольнить, він має право вимагати виконання обов'язку від поручителя.